"Сакура – душа Японії»( стаття до газети)



«Сакура – душа Японії»

В рамках Року Японії в Україні у бібліотеці-філії №2 для дітей міста Чернівців 6 квітня відбулося свято «Сакура – душа Японії», яке відкрило для дітей вікно у дивовижну Країну Вранішнього Сонця.
Загадкова Японія з дуже давніми і непорушними традиціями є ще й унікальною у ставленні японців до природи. Навесні, коли зацвітає декоративна вишня сакура, в Японії настає чарівний час. З усіх кінців поціновувачі краси з’їжджаються сюди, щоб насолодитися моментом, коли вся країна потопає в білих і блідо-рожевих кольорах. Це воістину прекрасне і захоплююче видовище! А звичай отримав назву «ханама» (від слів «хана» - квітка і « мі» - дивитися), що дослівно означає «розглядання квітів».
Щоб наблизитися до традицій і культури Японії, перейнятися її духом, бібліотекарі вирішили провести це свято саме в той час, коли у Японії офіційно оголосили про сезон цвітіння сакури. Захід подарував дітям нові навички з виготовлення прекрасного у японському стилі з таких технік,  як орігамі, японські візерунки, малюнок, аплікація, створення екібани, - і все це під читання хоку і традиційні японські мелодії. А майстер-клас з орігамі із сотень ніжних квіточок, які майстерно закріпили на гілочках дерев, в результаті перетворився на справжнє диво – ніжні рожеві сакури!
Насамкінець юні читачі , як справжні поціновувачі святкування ханами, зібралися разом під квітучими «деревами» і влаштували пікнік із традиційним японським чаюванням. Атмосфера свята цвітіння японської вишні  «Сакура – душа Японії» допомогла  осягнути суть світосприймання японців, адже ханами – частина їх душі,  стала й частиною душі  наших дітей.

Томка Н.В.































Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

4 лютого -200 років від дня народження Божени Нємцової."У світі добрих казок"(виставка-представлення).Божена Нємцова — видатний чеський прозаїк XIX ст., майстер «сільської» прози. Вона відобразила у своїх творах не лише побут, а й світогляд селян Чехії та Словаччини, її творчість пронизана духом патріотизму та народності. Казки Нємцової, низка її оповідань і передусім повість «Бабуся» увійшли в золотий фонд чеської літератури. Нємцова народилася у Відні і була позашлюбною дитиною чеської покоївки Терезії Новотної та фірмана-німця Йоганна Панкла. Невдовзі після її народження батьки зареєстрували шлюб і переїхали в Ратиборжице (неподалік від м.Ческа Скаліце), де служили в герцогині Заганьської. Вихованням Божени переважно займалася її бабуся Магдалина Новотна, котра прищепила внучці не лише високі моральні ідеали, а й любов до народу, його побуту, мови, фольклору. Близькість до панського двору також вплинула на розвиток дівчинки, з одного боку, розвинувши її культурно, а з другого — дозволивши їй побачити всю повноту соціальних контрастів. Божена закінчила тільки початкову школу, але була досить добре освічена; гостюючи в родині панського управителя у Звалковицях, вона ознайомилася з німецькою літературою, передусім із творчістю Й.К.Ф. Шиллера. У 17 років її видали заміж за урядового чиновника Йозефа Нємеца, по суті, чужого їй за своїми інтересами та характером. Проте саме завдяки йому Нємцова, перебуваючи у Празі (1842—1845рр.), зблизилася з передовою творчою інтелігенцією, передусім з поетом В. Б. Небеским, під впливом котрого почала писати. Після 1848р. Й. Немец як чеський патріот зазнав гонінь; творчість Нємцової владі теж не подобалася. Подружжя з чотирма дітьми було змушене переїхати спочатку в Німбурк, а потім у Ліберец, у 1850 р. Нємеца направили в Угорщину. Нємцова з дітьми переїхала у Прагу, де прожила 12 важких років: помер її старший син Гінек, вона сама важко хворіла, до цього після звільнення чоловіка додалися матеріальні нестатки. Восени 1861 р. Нємцова поїхала у Літомишль. аби видати там свої твори; захворівши, вона повернулась у Прагу і там невдовзі померла. Справжнім її дебютом стали «Народні казки та легенди» 1845—1847рр. Неприховані симпатії до простого народу та неприйняття буржуазії спричинювали вкрай негативне ставлення до Божени буржуазної преси, з якою про творчість Нємцової полемізував на сторінках журналу «Ческа вчела» один із найзначніших тогочасних письменників К. Гавлічек. У роки глибокої особистої кризи, після смерті сина, Нємцова написала свій найкращий твір — повість «Бабуся», навіяну споминами про дитинство та її бабусю, про віднайдену радість творчості. Нємцова цікавилася українською культурою, зокрема народною прозою. У нарисі «Картини зі словацького життя « (1859) вона описала українські обряди — сватання та весілля. Елементи українського фольклору є у збірці «Словацькі казки та оповіді». Восени 1861 року залишила чоловіка й поїхала в Літомишль, але хвороба й фінансові труднощі змусили її повернутися назад. В січні 1862 року померла в своєму празькому домі «Коло трьох лип» на Прикопі, поховали її на Вишеградському кладовищі.

Зображення
Докладніше