23 квітня-455 років від дня народження Вільяма Шекспіра. "Вільям Шекспір-геній століть"(виставка-портрет).Вільям Шекспір цікаві факти з життя 1. Шекспір – є другим цитованим автором після Біблії. 2. Точна дата народження Вільяма Шекспіра невідома до сьогоднішнього дня. Офіційною датою його народження прийнято вважати 23 квітня 1564. У цей же день 1616 року геніальний драматург помер. 3. Шекспір ніколи не навчався в університеті, але це не завадило йому придбати світову популярність. Свою першу п’єсу Шекспір написав приблизно в 25 років. 4. Вільям Шекспір володів ідеальною пам’яттю: він чудово знав не тільки англійську історію, але й найважливіші процеси в європейських країнах, мав обізнаність в античній філософії, юриспруденції, розбирався в навігації, тонкощах міжнародної дипломатії, медицині, володів кількома іноземними мовами, серед яких латинь, грецька, французька, італійська та іспанська. Крім того, драматург добре розбирався в політиці, музиці та ботаніці (дослідники нарахували 63 назви рослин в його творах). Дружина і діти Шекспіра 5. Вільям був одружений на Енн Хетеуей. Вони одружилися в листопаді 1582, коли йому було 18 років, а їй 26. Протягом сімейного життя у них було троє спільних дітей – дві дочки, Сюзанна і Джудіт, і син Хемнет, який помер в 11-річному віці. 7. Таємницею залишається і віросповідання Вільяма. Одні дослідники вважають, що він і всі члени його сім’ї були католиками, але за часів Шекспіра ця релігія була заборонена. 8. Вільям Шекспір залишив нащадкам 38 п’єс, 4 поеми, 154 сонета, 3 епітафії. Усього його твори перекладені на безліч мов і мали значний вплив на розвиток світової літератури. А мова сприяла формуванню сучасної англійської, збагативши його соковитими фразеологізмами. Шекспір ніколи не публікував свої п’єси. Він хотів щоб усі його п’єси виконувалися безпосередньо на сцені і був проти того, щоб його п’єси поширювалися тиражами і читалися вдома. 9. На театральному терені Шекспір трудився спочатку як сторож, потім був актором і театральним продюсером, який заробив цілий статок на своїй діяльності, пізніше став лихварем, пивоваром і домовласником. 10. Заповіт Вільяма Шекспіра є єдиним рукописним документом письменника, що зберігся до наших днів. Примітно, що заповіт Шекспіра, скрупульозно перераховує всі предмети побуту, аж до ложок і виделок, не містить відомостей, кому він дарує свою літературну спадщину. 11. Існує ряд гіпотез, що під ім’ям Шекспіра ховається зовсім інше історичне обличчя. В якості авторів називався оксфордський граф Едуард де Вер, який перестав публікуватися в 1593-му, у той час як Шекспір заявив про себе в 1594-му. Псевдонім «Шекспір» був обраний невипадково. На фамільному гербі де Верів зображений лицар зі списом у руці, а буквальний переклад Shake-speares – «приголомшливий списом». Майже всі п’єси Шекспіра – яскрава пародія на звичаї двору, тому, прикрившись псевдонімом, граф міг творити і далі. Крім того, Едуард де Вер не міг публічно оголосити себе драматургом: у ті часи письменництво не личило для аристократів. Він помер в 1604 році, невідомо, де його могила, дослідники стверджують, що його твори продовжували видаватися сім’єю під псевдонімом до 1616-го (саме в цей рік і помер Шекспір). У 1975 році Британська енциклопедія підтвердила цю гіпотезу, заявивши: «Едуард де Вер є найбільш імовірним претендентом на авторство п’єс Шекспіра».









Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

4 лютого -200 років від дня народження Божени Нємцової."У світі добрих казок"(виставка-представлення).Божена Нємцова — видатний чеський прозаїк XIX ст., майстер «сільської» прози. Вона відобразила у своїх творах не лише побут, а й світогляд селян Чехії та Словаччини, її творчість пронизана духом патріотизму та народності. Казки Нємцової, низка її оповідань і передусім повість «Бабуся» увійшли в золотий фонд чеської літератури. Нємцова народилася у Відні і була позашлюбною дитиною чеської покоївки Терезії Новотної та фірмана-німця Йоганна Панкла. Невдовзі після її народження батьки зареєстрували шлюб і переїхали в Ратиборжице (неподалік від м.Ческа Скаліце), де служили в герцогині Заганьської. Вихованням Божени переважно займалася її бабуся Магдалина Новотна, котра прищепила внучці не лише високі моральні ідеали, а й любов до народу, його побуту, мови, фольклору. Близькість до панського двору також вплинула на розвиток дівчинки, з одного боку, розвинувши її культурно, а з другого — дозволивши їй побачити всю повноту соціальних контрастів. Божена закінчила тільки початкову школу, але була досить добре освічена; гостюючи в родині панського управителя у Звалковицях, вона ознайомилася з німецькою літературою, передусім із творчістю Й.К.Ф. Шиллера. У 17 років її видали заміж за урядового чиновника Йозефа Нємеца, по суті, чужого їй за своїми інтересами та характером. Проте саме завдяки йому Нємцова, перебуваючи у Празі (1842—1845рр.), зблизилася з передовою творчою інтелігенцією, передусім з поетом В. Б. Небеским, під впливом котрого почала писати. Після 1848р. Й. Немец як чеський патріот зазнав гонінь; творчість Нємцової владі теж не подобалася. Подружжя з чотирма дітьми було змушене переїхати спочатку в Німбурк, а потім у Ліберец, у 1850 р. Нємеца направили в Угорщину. Нємцова з дітьми переїхала у Прагу, де прожила 12 важких років: помер її старший син Гінек, вона сама важко хворіла, до цього після звільнення чоловіка додалися матеріальні нестатки. Восени 1861 р. Нємцова поїхала у Літомишль. аби видати там свої твори; захворівши, вона повернулась у Прагу і там невдовзі померла. Справжнім її дебютом стали «Народні казки та легенди» 1845—1847рр. Неприховані симпатії до простого народу та неприйняття буржуазії спричинювали вкрай негативне ставлення до Божени буржуазної преси, з якою про творчість Нємцової полемізував на сторінках журналу «Ческа вчела» один із найзначніших тогочасних письменників К. Гавлічек. У роки глибокої особистої кризи, після смерті сина, Нємцова написала свій найкращий твір — повість «Бабуся», навіяну споминами про дитинство та її бабусю, про віднайдену радість творчості. Нємцова цікавилася українською культурою, зокрема народною прозою. У нарисі «Картини зі словацького життя « (1859) вона описала українські обряди — сватання та весілля. Елементи українського фольклору є у збірці «Словацькі казки та оповіді». Восени 1861 року залишила чоловіка й поїхала в Літомишль, але хвороба й фінансові труднощі змусили її повернутися назад. В січні 1862 року померла в своєму празькому домі «Коло трьох лип» на Прикопі, поховали її на Вишеградському кладовищі.