13 листопада-130 років від дня народження Остапа Вишні ."Посміхнімось щиро Вишні!"(виставка-сміхотерапія).Про гумориста рідко згадують, приділяючи йому увагу лише в офіційній літературі. Хоча насправді свого часу книжки автора займали друге місце по продажам після Шевченка. Його життя було сповнене веселих історій, які слідували за ним усюди невпинно. Є кілька версій того, чому письменник Павло Губенко вирішив обрати для себе такий «ягідний» псевдонім. Співробітники музею Остапа Вишні вибір імені письменником пояснюють любов’ю до творчості Миколи Гоголя, зокрема, захопленням романом «Тарас Бульба». Вибір прізвища пов’язують з банальною любов’ю до цих ягід. Згідно з іншою версією, вибір пояснюється звичайним приємним звучанням псевдоніма. Деякі експерти бачать у прізвищі захоплення творчістю Шевченка, в знаменитому творі якого фігурують ці дерева разом з хрущами. Народжений в багатодітній родині майбутній письменник ще з дитинства зрозумів цінність життя, людських відносин. При першій нагоді він приєднується до визвольного руху українського народу. в сім’ї Павло був другою дитиною. Очевидці розповідають, що син на вигляд був дуже схожим на матір – рудим і гострим на язик. Односельці розповідали, що Параска добре співала і цікаво розмовляла – жартами-примовками так і сипала. Гумориста також можна назвати яскравим прикладом того, як безжальна більшовицька система може зломити людський дух. Платою за звільнення з концтабору, де літератор відбув 10 років, для Вишні стало написання контраверсійних фейлетонів з висміюванням діяльності УПА, Степана Бандери, Симона Петлюри та інших. Відразу ж після звільнення Вишня пише фейлетон «Самостійна дірка», паралельно переїжджаючи в престижну квартиру в Києві. Знайомі з Вишнею люди назвали фейлетон «голосом гумориста з могили». Компанією в полюванні письменникові часто були Максим Рильський і Петро Дорошко. Могла взяти в руки зброю і дружина письменника, стріляла переважно по мішенях.Остапа Вишню також можна віднести до числа людей, яким доля наказала народитися в невідповідний час. Сатирична творчість письменника раннього етапу відрізняється душевністю, яскравими емоціями, після звільнення з ув’язнення твори носять характер скоріше декларативний. Письменник змушував українців поглянути на самих себе з боку. Висміюючи всі негативні риси нації, він прагнув допомогти співвітчизникам позбутися вад, оскільки любив країну і людей дуже сильно. Розповідають, що свої твори на виступах Остап Вишня читав абсолютно рівним тоном, без мінімальної акторської гри, але аудиторія однаково реготала до сліз Одна з розповсюджених розповідей про Остапа Вишню пов’язана, як не дивно, зі спробою його страти. Відомим був той факт, що цікаві та гумористичні оповідання жахливо дратували радянське керівництво. За це Остапа й намагалося знищити тодішнє правління комуністичного проросійського режиму. В 30-х роках він був заарештований та звинувачений в підготовці замаху на партійного “боса” Постишева. І коли слідчий НКВС спитав у письменника, чи знає він, за що його заарештували, митець відповів: “Чому б вам не звинуватити мене у зґвалтуванні Клари Цеткін?”. За це його, звичайно, не посадили, але замах на вбивство партійного керівника приписали. Взагалі життя Остапа було збігом комічних випадковостей. Самого Постишева вже через декілька років звинувачують у зраді та вбивають. Самого ж Остапа відправляють у заслання, куди приходить наказ його розстріляти. Та тут знову втручається доля. Виконання затягується через погодні умови і поки готується кара, керівника табору самого відправляють на страту, а документи та наказ про покарання зникають. Ще одним цікавим фактом з життя письменника є його кар’єра медичного брата. Маючи неабиякий хист, він врятував життя багатьом людям, хоча так і не став професійним лікарем, присвятивши своє життя літературі. Цікаві факти про Остапа Вишню у Остапа Вишні було шістнадцятеро рідних сестер і братів за освітою – військовий фельдшер є засновником нового жанру – усмішка. Він писав: «Хоч «фейлетон» уже й завоював у нас повне право на життя, та, на мою думку, слово «усмішка» більш українське від «фейлетону» псевдоним “Остап Вишня” вперше з’явився в 1921 році письменника називали “найбільш знаним в Україні після Шевченка і поруч із Леніним” був редактором відомого гумористичного журналу «Перець» найперша книжка, яку прочитав письменник була «Сорочинський ярмарок» М. Гоголя найближчий друг Остапа Вишні – М. Рильський. Товаришував з М. Хвильовим та М. Кулішем також письменника називають дуже хорошим другом. Відомо, що у 1931 році, після арешту Максима Рильського, не боячись накликати на себе гнів з боку НКВС, Вишня кинувся на допомогу родині поета, поїхав до Києва з Харкова. Після звільнення Рильського з ув’язнення Вишня просто забрав друга до себе додому на кілька тижнів для відпочинку. Про своє покликання в житті Вишня говорив, що хоче тільки, щоб його народ посміхався, щоб хоча б одна зморшка на чолі українців розгладилася. У той же час люди, які знали письменника, стверджують, що після повернення із заслання дуже важко було побачити на обличчі Вишні посмішку, яка насправді виходила б з глибини душі. У музеї Вишні зберігаються рукописи його творів, а також його листи до Максима Рильського. Однак прочитати послання і твори під силу тільки фармацевтам, робота медиком протягом 10 років в почерку літератора вгадується безпомилково. Внучка письменника розповідає, що у неї досі зберігаються шахи з хліба, зроблені письменником під час перебування в колонії. Також добре себе почуває древній кущ столітника, який понад 60 років вже прожив. Свого часу з листя цієї рослини Варвара Олексіївна робила чоловікові ліки від виразки. Помер письменник у віці 66 років, у вересні 1956 року. Проживши 80 років, з яких понад 25 років без чоловіка, 21 січня 1983 роки померла і Варвара Олексіївна. У 77 років вона зіграла епізодичну роль у фільмі Івана Миколайчука «Вавилон ХХ». Поховані чоловік і жінка на Байковому кладовищі в столиці.












































Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

4 лютого -200 років від дня народження Божени Нємцової."У світі добрих казок"(виставка-представлення).Божена Нємцова — видатний чеський прозаїк XIX ст., майстер «сільської» прози. Вона відобразила у своїх творах не лише побут, а й світогляд селян Чехії та Словаччини, її творчість пронизана духом патріотизму та народності. Казки Нємцової, низка її оповідань і передусім повість «Бабуся» увійшли в золотий фонд чеської літератури. Нємцова народилася у Відні і була позашлюбною дитиною чеської покоївки Терезії Новотної та фірмана-німця Йоганна Панкла. Невдовзі після її народження батьки зареєстрували шлюб і переїхали в Ратиборжице (неподалік від м.Ческа Скаліце), де служили в герцогині Заганьської. Вихованням Божени переважно займалася її бабуся Магдалина Новотна, котра прищепила внучці не лише високі моральні ідеали, а й любов до народу, його побуту, мови, фольклору. Близькість до панського двору також вплинула на розвиток дівчинки, з одного боку, розвинувши її культурно, а з другого — дозволивши їй побачити всю повноту соціальних контрастів. Божена закінчила тільки початкову школу, але була досить добре освічена; гостюючи в родині панського управителя у Звалковицях, вона ознайомилася з німецькою літературою, передусім із творчістю Й.К.Ф. Шиллера. У 17 років її видали заміж за урядового чиновника Йозефа Нємеца, по суті, чужого їй за своїми інтересами та характером. Проте саме завдяки йому Нємцова, перебуваючи у Празі (1842—1845рр.), зблизилася з передовою творчою інтелігенцією, передусім з поетом В. Б. Небеским, під впливом котрого почала писати. Після 1848р. Й. Немец як чеський патріот зазнав гонінь; творчість Нємцової владі теж не подобалася. Подружжя з чотирма дітьми було змушене переїхати спочатку в Німбурк, а потім у Ліберец, у 1850 р. Нємеца направили в Угорщину. Нємцова з дітьми переїхала у Прагу, де прожила 12 важких років: помер її старший син Гінек, вона сама важко хворіла, до цього після звільнення чоловіка додалися матеріальні нестатки. Восени 1861 р. Нємцова поїхала у Літомишль. аби видати там свої твори; захворівши, вона повернулась у Прагу і там невдовзі померла. Справжнім її дебютом стали «Народні казки та легенди» 1845—1847рр. Неприховані симпатії до простого народу та неприйняття буржуазії спричинювали вкрай негативне ставлення до Божени буржуазної преси, з якою про творчість Нємцової полемізував на сторінках журналу «Ческа вчела» один із найзначніших тогочасних письменників К. Гавлічек. У роки глибокої особистої кризи, після смерті сина, Нємцова написала свій найкращий твір — повість «Бабуся», навіяну споминами про дитинство та її бабусю, про віднайдену радість творчості. Нємцова цікавилася українською культурою, зокрема народною прозою. У нарисі «Картини зі словацького життя « (1859) вона описала українські обряди — сватання та весілля. Елементи українського фольклору є у збірці «Словацькі казки та оповіді». Восени 1861 року залишила чоловіка й поїхала в Літомишль, але хвороба й фінансові труднощі змусили її повернутися назад. В січні 1862 року померла в своєму празькому домі «Коло трьох лип» на Прикопі, поховали її на Вишеградському кладовищі.