"Серце у долоньці".Пройшов майстер-клас до Деня Святого Валентина- діти виготовляли чудові валентинки-привітання,адже набагато приголомшуюче враження справить валентинка, зроблена своїми руками. Процес виготовлення вимагає вкладення не тільки своєї праці і часу, але і частинки душі, тому тільки такий подарунок може передати всі почуття, наповнити серце того, хто дарує. Такий виріб буде індивідуальним і унікальним, єдиним у своєму роді. Виготовлення валентинки– це творчий процес, здатний виявити прихований потенціал і навчити робити щось нове, невідоме раніше. Матеріали вибирали різні: папір, тканини, стрічки, гудзики, намистинки та інше. Часто в хід йшли залишки підручних матеріалів, які вже не можуть бути застосовані для чогось іншого. Використання різних технік рукоділля набагато полегшило виконання роботи. Презент не повинен мати певні розміри і контури, головне внутрішній зміст. Це може бути зовсім маленьке сердечко, що вміститься на долоньці, а може бути величезне серце, за яким можна сховатися удвох. Виготовлення подарунка може зайняти зовсім небагато часу і не вимагає матеріальних вкладень. У цей процес ми залучили дітей, веселе і захопливе заняття розвиває фантазію й творчі навички дитини. Валентинки своїми руками для дітей стали запорукою радісного очікування свята, коли власноруч зроблений виріб можна піднести як подарунок. Багато років після цього дитяче творіння зберігатиметься і нагадуватиме всій родині про веселе і щасливе проведення часу!































































Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

4 лютого -200 років від дня народження Божени Нємцової."У світі добрих казок"(виставка-представлення).Божена Нємцова — видатний чеський прозаїк XIX ст., майстер «сільської» прози. Вона відобразила у своїх творах не лише побут, а й світогляд селян Чехії та Словаччини, її творчість пронизана духом патріотизму та народності. Казки Нємцової, низка її оповідань і передусім повість «Бабуся» увійшли в золотий фонд чеської літератури. Нємцова народилася у Відні і була позашлюбною дитиною чеської покоївки Терезії Новотної та фірмана-німця Йоганна Панкла. Невдовзі після її народження батьки зареєстрували шлюб і переїхали в Ратиборжице (неподалік від м.Ческа Скаліце), де служили в герцогині Заганьської. Вихованням Божени переважно займалася її бабуся Магдалина Новотна, котра прищепила внучці не лише високі моральні ідеали, а й любов до народу, його побуту, мови, фольклору. Близькість до панського двору також вплинула на розвиток дівчинки, з одного боку, розвинувши її культурно, а з другого — дозволивши їй побачити всю повноту соціальних контрастів. Божена закінчила тільки початкову школу, але була досить добре освічена; гостюючи в родині панського управителя у Звалковицях, вона ознайомилася з німецькою літературою, передусім із творчістю Й.К.Ф. Шиллера. У 17 років її видали заміж за урядового чиновника Йозефа Нємеца, по суті, чужого їй за своїми інтересами та характером. Проте саме завдяки йому Нємцова, перебуваючи у Празі (1842—1845рр.), зблизилася з передовою творчою інтелігенцією, передусім з поетом В. Б. Небеским, під впливом котрого почала писати. Після 1848р. Й. Немец як чеський патріот зазнав гонінь; творчість Нємцової владі теж не подобалася. Подружжя з чотирма дітьми було змушене переїхати спочатку в Німбурк, а потім у Ліберец, у 1850 р. Нємеца направили в Угорщину. Нємцова з дітьми переїхала у Прагу, де прожила 12 важких років: помер її старший син Гінек, вона сама важко хворіла, до цього після звільнення чоловіка додалися матеріальні нестатки. Восени 1861 р. Нємцова поїхала у Літомишль. аби видати там свої твори; захворівши, вона повернулась у Прагу і там невдовзі померла. Справжнім її дебютом стали «Народні казки та легенди» 1845—1847рр. Неприховані симпатії до простого народу та неприйняття буржуазії спричинювали вкрай негативне ставлення до Божени буржуазної преси, з якою про творчість Нємцової полемізував на сторінках журналу «Ческа вчела» один із найзначніших тогочасних письменників К. Гавлічек. У роки глибокої особистої кризи, після смерті сина, Нємцова написала свій найкращий твір — повість «Бабуся», навіяну споминами про дитинство та її бабусю, про віднайдену радість творчості. Нємцова цікавилася українською культурою, зокрема народною прозою. У нарисі «Картини зі словацького життя « (1859) вона описала українські обряди — сватання та весілля. Елементи українського фольклору є у збірці «Словацькі казки та оповіді». Восени 1861 року залишила чоловіка й поїхала в Літомишль, але хвороба й фінансові труднощі змусили її повернутися назад. В січні 1862 року померла в своєму празькому домі «Коло трьох лип» на Прикопі, поховали її на Вишеградському кладовищі.

Зображення
Докладніше