"Україна вишивана"(виставка -інсталяція вишиваного мистецтва різних регіонів України).З давніх-давен люди зображували на одязі різноманітні знаки та символи, що виконували захисну та декоративну функцію. Абсолютно кожен елемент вишивки мав певне значення, згідно з яким його використовували. Наприклад, голубок та півнів зображували лише на весільних рушниках, бо вони символізували молодят. Усі існуючі орнаменти умовно поділялись на чотири групи: рослинні, геометричні, рослинно-геометризовані та зооморфні. До найбільш використовуваних належать рослинні та геометричні, зооморфні ж використовувались дуже рідко. Тлумачення рослинних орнаментів української народної вишивки: 1.Виноградні грона уособлюють радість, пов’язану із створенням сім'ї. Орнамент сад-виноград символізує життєву ниву, де чоловік виконує роль сіяча, а жінка є берегинею, що ростить і плекає родинне дерево. 2.Мак із давнини захищав людей та їхню худобу від усілякого зла, саме тому цю тендітну і ніжну квітку часто вишивали на сорочках. Також мак служив символом народної пам’яті, скорботи, любові та суму за загиблими. 3.Білосніжна лілія – це таємниця зародження життя, знак дівочої чарівності, чистоти і цноти. Дуже часто в орнаменті її зображення доповнюють хрестом, що благословляє молодят на створення дружної сім'ї. Якщо над квіткою зображена роса, то це означає запліднення. 4.Троянда – древній мотив, що означає оновлення та безперервність сонячного руху. Українська вишивка: символіка орнаментів5.Дуб та калина, належать до символіки, яка найчастіше зображується на дівочих та парубочих вишиванках. Ці візерунки гармонічно поєднують у собі чарівну і невмирущу красу та неймовірну силу. Раніше дуб вважався священним деревом і уособлював бога сонячної енергії, а також розвиток і життя. Калина – це дерево усього українського роду. Його зображення найчастіше пов’язували з красою та процесом зародження Всесвіту. Ягідки калини мають значення крові невмирущого та непереможного народу. 6.Хміль – молодіжний символ, який за тлумаченням дуже схожий на виноград. Він несе в собі енергетику розвитку та любові. Орнаментами з хмелю наші предки декорували весільні(чоловічі) сорочки та рушники. 7.Чорнобривці відносяться до цілющої символіки, здатної вилікувати душу і тіло. Також їх зображення уособлює любов до природи і всього живого. 8.Берегиня – загадкова і таємнича квітка, що містить в собі материнську силу. Вона повністю відображає суть створення Всесвіту і зародження життя. Цей символ є найбільш дорогим для українців, бо він асоціюється з рідною матір’ю, її ніжністю та теплом її рук. 9.Сонце і Вода – це благословенні знаки, які нагадують восьмипелюсткову квітку. Цей дивовижний візерунок гармонічно поєднав у собі дві стихії, без яких не було б життя. Значення геометричних орнаментів: Українська вишивка: символіка орнаментів1.Земля та Сонце у поєднанні з Водою – це життєдающа трійця, яка частенько доповнюється ромбічними символами, що означають родючість Матінки-Землі, рясно засіяної і добре зігрітої сонячним промінням. 2.Зірки символізують давнє уявлення про структуру Сонячної системи і Всесвіту, що відрізнялось певною упорядкованістю та гармонічністю. 3.Перехрещений ромб має значення поля, земельної ділянки, як власності. 4.Ромбічний орнамент з крапками в середині асоціюється з родючістю, заплідненням та засіяним полем. 5.Коло – знак Сонця і символ гармонії. 6.Хвилясті лінії – водоймища, джерела, води. 7.Різноманітні варіації меандрових мотивів означають добробут, ситість, небесне благословення, довголіття, продовження життя і т.д. Тлумачення зооморфних візерунків: 1.Пава – цей орнамент завжди зображується в парі та означає молодість та розквіт сил. Поважних та красивих пав або жар-птиць навіть сьогодні вишивають на весільних рушниках. Вони ніби випромінюють енергію сонця та життя, благословляючи молодят на сімейне щастя. 2.Соловейко та зозуля дуже часто знаходять місце на рушниках дівчат, які ще не знайшли свою пару. 3.Голубки та яскраві півні є характерними символами весільного рушника. В орнаменті ці птахи розташовані таким чином, щоб їх голівоньки були нахилені одна до одної. Якщо ж вони тримають у дзьобиках гілочку калини, чи сидять біля коріння дерева, то це символ зародження нової сім'ї. 4.Ластівка – знак добрих новин, пов’язаних з створенням сім'ї та зміцненням і розширенням господарства.

















Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

30 січня-90 років від дня народження Всеволода Нестайка."Він позначив на глобусах душ Васюківку"(виставка-ювілей).Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині в сім'ї службовця. Коли Всеволоду було три роки, разом з іншими січовими стрільцями, загинув його батько. Йшов страшний 1933 рік і сім'я, рятуючись від голоду, переїхала до родичів у Київ. Тож все своє свідоме життя Всеволод Нестайко прожив у Києві. Як пише сам письменник: „І хоч би де мені доводилось побувати, хай навіть у найцікавішій подорожі, коли я повертаюсь до Києва, серце у мене б'ється від радісного хвилювання зустрічі з рідним містом”. Мати В. Нестайка була вчителькою, і квартира знаходилась в приміщенні тієї школи, де вона вчителювала. „З одного боку — це було весело — жити в школі, а з іншого... Я заздрив моїм друзям, яким наша вчителька Ліна Митрофанівна записувала у щоденник: „Завтра прийди з батьками!” Мені до щоденника нічого не писали: моя мама була поряд”, — згадує письменник. Довгим і безтурботним було життя Всеволода в молодшій школі. Та закінчилось воно раптово одного дня — почалася Вітчизняна війна. Хлопцеві було тоді одинадцять років. З мамою Всеволод Нестайко провів два роки в страшній київській окупації. Мама організувала в своїй кімнатці підпільне навчання, щоб учні не забули набутих раніше знань. Ці уроки допомогли — Всеволода прийняли зразу до шостого класу. Це було тоді, коли ще Київ лежав у руїнах. Хлопець одразу потягнувся до літератури. І коли настав час обирати професію, вирішив, що це буде тільки література. Скінчивши десятирічку, 1947 року майбутній письменник вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського університету. Нелегкими й голодними були повоєнні роки Всеволода Нестайка, але то були роки юності й студентства, які запам'ятовуються на все життя. В. Нестайко працював у редакціях журналів „Дніпро”, „Барвінок”, у видавництві „Молодь”. З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві „Веселка”. Коли Всеволод Нестайко був маленьким хлопчиком, він страшенно хотів швидше вирости і стати великим та дорослим. „Може, тому, що я був справді малий на зріст, чи не найменший у класі. Малий, худий та ще й рудий. Як вогонь червоний. Мене дражнили „Море горить!”, „Пожежна команда”. А ще в класі мене називали „Рудий африканський їжачок”, — згадує письменник. І щоб швидше вирости, Всеволод годинами стояв під дощем і спати лягав о сьомій. Отак у сні і нетерплячці В. Нестайко і не зогледівся, як несподівано виріс майже під два метри і перестав бути рудим. „І раптом збагнув, що даремно поспішав вирости, що дитинство — найпрекрасніша, найщасливіша пора людського життя. І так мені захотілося повернутися назад! Назад — у дитинство. Та нема у часу дороги назад”, — зізнається він. І все ж таки Всеволод Зіновійович Нестайко знайшов цю дорогу. А пролягла вона через уяву і фантазію. Він почав подумки повертатися у дитинство — почав писати для дітей веселі і мудрі книги. Можливо, від діда по материнській лінії, Івана Семеновича Довганюка, він успадкував незвичайне почуття гумору. Звичайно ж, без таланту, без доброти і любові до дітей дитячим письменником стати неможливо. Всеволод Нестайко — дитячий письменник Божою милістю. Зі своїми читачами він веде розмову завжди з щирою довірливістю, не нав'язуючи власних оцінок, з веселим іронічно-усміхненим поглядом на своїх героїв, на їх невмілі вчинки, таким чином стверджуючи добро, чесність, відкритість і засуджуючи зло, малодушність, заздрість. Перші оповідання для дітей Всеволод Нестайко почав друкувати в журналах „Барвінок” та „Піонерія”. Перша книжка „Шурка і Шурко” побачила світ у 1956 році. Майже п'ятдесятирічний шлях у дитячій літературі він засвідчив виданням близько тридцяти книжок оповідань, казок, повістей і п'єс. Найвідоміші з них „В Країні сонячних Зайчиків” (1959), „Супутник ЛІРА-3” (1960), „Космо-Натка” (1963), „Робінзон Кукурузо” (1964), „Тореадори з Васюківки” (1973), „Одиниця з обманом” (1976), „Незвичайні пригоди в лісовій школі” (1981), „Загадка старого клоуна” (1982), „П'ятірка з хвостиком” (1985), „Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків” (1988), „Слідство триває”, „Таємничий голос за спиною” (1990), „Неймовірні детективи” (1995) та інші непересічні твори. Книги В. 3. Нестайка перекладено двадцятьма мовами, в тому числі англійською, німецькою, французькою, іспанською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою тощо. Російською його книги виходили тринадцять разів. За творами Всеволода Нестайка поставлено фільми, які отримали міжнародні нагороди. Телефільм „Тореадори з Васюківки” одержав на міжнародному фестивалі в Мюнхені Гран-прі (1968), на Міжнародному фестивалі в Алегзандрії (Австралія) — головну премію (1969). Кінофільм „Одиниця з обманом” премійовано на Всесоюзному кінофестивалі у Києві (1984), відзначено спеціальним призом на міжнародному кінофестивалі у Габрово (Болгарія, 1985). Всеволод Нестайко — лауреат літературної премії імені Лесі Українки (за повість-казку „Незвичайні пригоди в лісовій школі”), премії імені Миколи Трублаїні (за повість-казку „Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків”), премії імені Олександра Копиленка (за казку „Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя”). На першому Всесоюзному конкурсі на кращу книгу для дітей за повість в оповіданнях „П'ятірка з хвостиком” він був удостоєний другої премії. 1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія „Тореадори з Васюківки” внесена до Особливого Почесного списку Г. К. Андерсена як один з найвидатніших творів сучасної дитячої літератури. Основна тематика творів В. Нестайка — життя школярів, формування духовного світу дітей. Будучи досвідченим письменником, Всеволод Зіновійович говорив, що побути дитиною йому завадила Велика Вітчизняна війна, тому й став він дитячим письменником, щоб у творах повертатись у дитинство, догратись, досміятись. Слід щиро визнати, що вдається це письменнику настільки добре, що жоден читач не може залишитись байдужим до його історій, а його твори перекладені різними мовами і користуються популярністю в інших країнах. Трилогія (бо в усіх трьох творах йдеться про пригоди одних героїв) „Тореадори з Васюківки”, „Незнайомець з тринадцятої квартири” і „Таємниця трьох невідомих” розповідає про веселі пригоди двох друзів — Яви Реня та Павлуші Завгороднього. Це твір про справжню дружбу і взаємодопомогу, вірність і самовідданість, про вміння знаходити вихід зі складних ситуацій, не втрачаючи при цьому почуття гумору й оптимізму.