"Європейська мозаїка"(день Європи у бібліотеці).День Європи відзначається у країнах Європейського Союзу 9 травня. В Україні – у третю суботу цього місяця. Свято вказує на день презентації Декларації Шумана про створення особливої форми співробітництва у Європі, яка стала попередником сучасного Європейського Союзу у 1950 році. Яка ідея стоїть за громадою? Спершу країни-засновники спілки – Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Бельгія та Люксембург – замислили створити спільний ринок для вугілля та сталі, яку вони видобували, шляхом скасування податків на імпорт та експорт. Ідея була частково економічною, вона надійшла від міністра закордонних справ Франції Робера Шумана лише через 5 років після Другої світової війни. Але були і політичні підстави, – сподівання, що поєднання економічних інтересів Франції та Німеччини зменшить ризик конфлікту у майбутньому. Що сталося далі? Угода, якою керувалася європейська спільнота була підписана у Парижі у 1951 році і набула чинності наступного року. Перші шість країн-членів поглибили їхні економічні відносини, заснувавши Європейську економічну спільноту із відповідною угодою у Римі в 1958 році. Єдиний європейський акт 1985 року постановив створити спільний ринок. Маастрихстська угода 1992 року стала народженням Європейського Союзу за участі 12 країн. Вона ж вказала дорогу до економічного та монетарного об‘єднання. Хто святкує День Європи? Онлайн можна знайти чимало згадок святкування цього свята. Працює також сайт присвячений Дню Європи. Там розповідається про понад 140 різних офіційних, урочистих та розважальних заходів з нагоди “європейського свята”. Майже половина з них проходять у Бельгії, де розташовані інституції Європейського Союзу. Популярність ідеї єднання нині відчуває занепад у ЄС. Одна з причин цьому – міграційна криза, яка розгорнулася тут в останні роки. Вона є аргументом у полеміці євроскептиків та популістів.























Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

4 лютого -200 років від дня народження Божени Нємцової."У світі добрих казок"(виставка-представлення).Божена Нємцова — видатний чеський прозаїк XIX ст., майстер «сільської» прози. Вона відобразила у своїх творах не лише побут, а й світогляд селян Чехії та Словаччини, її творчість пронизана духом патріотизму та народності. Казки Нємцової, низка її оповідань і передусім повість «Бабуся» увійшли в золотий фонд чеської літератури. Нємцова народилася у Відні і була позашлюбною дитиною чеської покоївки Терезії Новотної та фірмана-німця Йоганна Панкла. Невдовзі після її народження батьки зареєстрували шлюб і переїхали в Ратиборжице (неподалік від м.Ческа Скаліце), де служили в герцогині Заганьської. Вихованням Божени переважно займалася її бабуся Магдалина Новотна, котра прищепила внучці не лише високі моральні ідеали, а й любов до народу, його побуту, мови, фольклору. Близькість до панського двору також вплинула на розвиток дівчинки, з одного боку, розвинувши її культурно, а з другого — дозволивши їй побачити всю повноту соціальних контрастів. Божена закінчила тільки початкову школу, але була досить добре освічена; гостюючи в родині панського управителя у Звалковицях, вона ознайомилася з німецькою літературою, передусім із творчістю Й.К.Ф. Шиллера. У 17 років її видали заміж за урядового чиновника Йозефа Нємеца, по суті, чужого їй за своїми інтересами та характером. Проте саме завдяки йому Нємцова, перебуваючи у Празі (1842—1845рр.), зблизилася з передовою творчою інтелігенцією, передусім з поетом В. Б. Небеским, під впливом котрого почала писати. Після 1848р. Й. Немец як чеський патріот зазнав гонінь; творчість Нємцової владі теж не подобалася. Подружжя з чотирма дітьми було змушене переїхати спочатку в Німбурк, а потім у Ліберец, у 1850 р. Нємеца направили в Угорщину. Нємцова з дітьми переїхала у Прагу, де прожила 12 важких років: помер її старший син Гінек, вона сама важко хворіла, до цього після звільнення чоловіка додалися матеріальні нестатки. Восени 1861 р. Нємцова поїхала у Літомишль. аби видати там свої твори; захворівши, вона повернулась у Прагу і там невдовзі померла. Справжнім її дебютом стали «Народні казки та легенди» 1845—1847рр. Неприховані симпатії до простого народу та неприйняття буржуазії спричинювали вкрай негативне ставлення до Божени буржуазної преси, з якою про творчість Нємцової полемізував на сторінках журналу «Ческа вчела» один із найзначніших тогочасних письменників К. Гавлічек. У роки глибокої особистої кризи, після смерті сина, Нємцова написала свій найкращий твір — повість «Бабуся», навіяну споминами про дитинство та її бабусю, про віднайдену радість творчості. Нємцова цікавилася українською культурою, зокрема народною прозою. У нарисі «Картини зі словацького життя « (1859) вона описала українські обряди — сватання та весілля. Елементи українського фольклору є у збірці «Словацькі казки та оповіді». Восени 1861 року залишила чоловіка й поїхала в Літомишль, але хвороба й фінансові труднощі змусили її повернутися назад. В січні 1862 року померла в своєму празькому домі «Коло трьох лип» на Прикопі, поховали її на Вишеградському кладовищі.

Зображення
Докладніше