"Україна вишивана"(виставка -інсталяція вишиваного мистецтва різних регіонів України).З давніх-давен люди зображували на одязі різноманітні знаки та символи, що виконували захисну та декоративну функцію. Абсолютно кожен елемент вишивки мав певне значення, згідно з яким його використовували. Наприклад, голубок та півнів зображували лише на весільних рушниках, бо вони символізували молодят. Усі існуючі орнаменти умовно поділялись на чотири групи: рослинні, геометричні, рослинно-геометризовані та зооморфні. До найбільш використовуваних належать рослинні та геометричні, зооморфні ж використовувались дуже рідко. Тлумачення рослинних орнаментів української народної вишивки: 1.Виноградні грона уособлюють радість, пов’язану із створенням сім'ї. Орнамент сад-виноград символізує життєву ниву, де чоловік виконує роль сіяча, а жінка є берегинею, що ростить і плекає родинне дерево. 2.Мак із давнини захищав людей та їхню худобу від усілякого зла, саме тому цю тендітну і ніжну квітку часто вишивали на сорочках. Також мак служив символом народної пам’яті, скорботи, любові та суму за загиблими. 3.Білосніжна лілія – це таємниця зародження життя, знак дівочої чарівності, чистоти і цноти. Дуже часто в орнаменті її зображення доповнюють хрестом, що благословляє молодят на створення дружної сім'ї. Якщо над квіткою зображена роса, то це означає запліднення. 4.Троянда – древній мотив, що означає оновлення та безперервність сонячного руху. Українська вишивка: символіка орнаментів5.Дуб та калина, належать до символіки, яка найчастіше зображується на дівочих та парубочих вишиванках. Ці візерунки гармонічно поєднують у собі чарівну і невмирущу красу та неймовірну силу. Раніше дуб вважався священним деревом і уособлював бога сонячної енергії, а також розвиток і життя. Калина – це дерево усього українського роду. Його зображення найчастіше пов’язували з красою та процесом зародження Всесвіту. Ягідки калини мають значення крові невмирущого та непереможного народу. 6.Хміль – молодіжний символ, який за тлумаченням дуже схожий на виноград. Він несе в собі енергетику розвитку та любові. Орнаментами з хмелю наші предки декорували весільні(чоловічі) сорочки та рушники. 7.Чорнобривці відносяться до цілющої символіки, здатної вилікувати душу і тіло. Також їх зображення уособлює любов до природи і всього живого. 8.Берегиня – загадкова і таємнича квітка, що містить в собі материнську силу. Вона повністю відображає суть створення Всесвіту і зародження життя. Цей символ є найбільш дорогим для українців, бо він асоціюється з рідною матір’ю, її ніжністю та теплом її рук. 9.Сонце і Вода – це благословенні знаки, які нагадують восьмипелюсткову квітку. Цей дивовижний візерунок гармонічно поєднав у собі дві стихії, без яких не було б життя. Значення геометричних орнаментів: Українська вишивка: символіка орнаментів1.Земля та Сонце у поєднанні з Водою – це життєдающа трійця, яка частенько доповнюється ромбічними символами, що означають родючість Матінки-Землі, рясно засіяної і добре зігрітої сонячним промінням. 2.Зірки символізують давнє уявлення про структуру Сонячної системи і Всесвіту, що відрізнялось певною упорядкованістю та гармонічністю. 3.Перехрещений ромб має значення поля, земельної ділянки, як власності. 4.Ромбічний орнамент з крапками в середині асоціюється з родючістю, заплідненням та засіяним полем. 5.Коло – знак Сонця і символ гармонії. 6.Хвилясті лінії – водоймища, джерела, води. 7.Різноманітні варіації меандрових мотивів означають добробут, ситість, небесне благословення, довголіття, продовження життя і т.д. Тлумачення зооморфних візерунків: 1.Пава – цей орнамент завжди зображується в парі та означає молодість та розквіт сил. Поважних та красивих пав або жар-птиць навіть сьогодні вишивають на весільних рушниках. Вони ніби випромінюють енергію сонця та життя, благословляючи молодят на сімейне щастя. 2.Соловейко та зозуля дуже часто знаходять місце на рушниках дівчат, які ще не знайшли свою пару. 3.Голубки та яскраві півні є характерними символами весільного рушника. В орнаменті ці птахи розташовані таким чином, щоб їх голівоньки були нахилені одна до одної. Якщо ж вони тримають у дзьобиках гілочку калини, чи сидять біля коріння дерева, то це символ зародження нової сім'ї. 4.Ластівка – знак добрих новин, пов’язаних з створенням сім'ї та зміцненням і розширенням господарства.

















Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

4 лютого -200 років від дня народження Божени Нємцової."У світі добрих казок"(виставка-представлення).Божена Нємцова — видатний чеський прозаїк XIX ст., майстер «сільської» прози. Вона відобразила у своїх творах не лише побут, а й світогляд селян Чехії та Словаччини, її творчість пронизана духом патріотизму та народності. Казки Нємцової, низка її оповідань і передусім повість «Бабуся» увійшли в золотий фонд чеської літератури. Нємцова народилася у Відні і була позашлюбною дитиною чеської покоївки Терезії Новотної та фірмана-німця Йоганна Панкла. Невдовзі після її народження батьки зареєстрували шлюб і переїхали в Ратиборжице (неподалік від м.Ческа Скаліце), де служили в герцогині Заганьської. Вихованням Божени переважно займалася її бабуся Магдалина Новотна, котра прищепила внучці не лише високі моральні ідеали, а й любов до народу, його побуту, мови, фольклору. Близькість до панського двору також вплинула на розвиток дівчинки, з одного боку, розвинувши її культурно, а з другого — дозволивши їй побачити всю повноту соціальних контрастів. Божена закінчила тільки початкову школу, але була досить добре освічена; гостюючи в родині панського управителя у Звалковицях, вона ознайомилася з німецькою літературою, передусім із творчістю Й.К.Ф. Шиллера. У 17 років її видали заміж за урядового чиновника Йозефа Нємеца, по суті, чужого їй за своїми інтересами та характером. Проте саме завдяки йому Нємцова, перебуваючи у Празі (1842—1845рр.), зблизилася з передовою творчою інтелігенцією, передусім з поетом В. Б. Небеским, під впливом котрого почала писати. Після 1848р. Й. Немец як чеський патріот зазнав гонінь; творчість Нємцової владі теж не подобалася. Подружжя з чотирма дітьми було змушене переїхати спочатку в Німбурк, а потім у Ліберец, у 1850 р. Нємеца направили в Угорщину. Нємцова з дітьми переїхала у Прагу, де прожила 12 важких років: помер її старший син Гінек, вона сама важко хворіла, до цього після звільнення чоловіка додалися матеріальні нестатки. Восени 1861 р. Нємцова поїхала у Літомишль. аби видати там свої твори; захворівши, вона повернулась у Прагу і там невдовзі померла. Справжнім її дебютом стали «Народні казки та легенди» 1845—1847рр. Неприховані симпатії до простого народу та неприйняття буржуазії спричинювали вкрай негативне ставлення до Божени буржуазної преси, з якою про творчість Нємцової полемізував на сторінках журналу «Ческа вчела» один із найзначніших тогочасних письменників К. Гавлічек. У роки глибокої особистої кризи, після смерті сина, Нємцова написала свій найкращий твір — повість «Бабуся», навіяну споминами про дитинство та її бабусю, про віднайдену радість творчості. Нємцова цікавилася українською культурою, зокрема народною прозою. У нарисі «Картини зі словацького життя « (1859) вона описала українські обряди — сватання та весілля. Елементи українського фольклору є у збірці «Словацькі казки та оповіді». Восени 1861 року залишила чоловіка й поїхала в Літомишль, але хвороба й фінансові труднощі змусили її повернутися назад. В січні 1862 року померла в своєму празькому домі «Коло трьох лип» на Прикопі, поховали її на Вишеградському кладовищі.