28 вересня-90 років від дня народження Дмитра Павличка."Його величний дар-поезія"(виставка-поетичний серпантин).Народився Дмитро Павличко 28 вересня 1929 року в селі Стопчатів у селянській родині. У його батька було 5 дітей, вони жили не заможно, але щоб дати освіту своїм дітям, він був змушений працювати на поляків. Початкову освіту здобув у польській школі, де було нелегко: « Мені важко було навчатися у польській школі. Мені вчитель дала читати вірш польською мовою, на що я відповів: «Я українець. Буду читати вірші українською мовою», за це вчитель мене била залізною палкою по моїм лодоням та казала: «Нема нації «українець», є нація «русин». І ти є русином, запам’ятай!». Вже в 5 класі Д. Павличко починає писати свої перші вірші у дівочих зошитах. Він писав любовні вірші дівчаткам. У 1948 році вступив до Львівського університету ім. І. Франка на факультет філології. Навчався в аспірантурі, досліджуючи сонети І. Франка. Там видає свою першу збірку «Любов і ненависть». В 1954 році стає членом Спілки письменників СРСР. У нього власне поетичне мислення, згідно якого думки та почуття рухаються завдяки подоланню суперечностей. Це мислення знайшло своє відображення в збірках «Моя земля» та «Чорна нитка». З 1957 по 1959 рік Дмитро Павличко завідує журналом «Жовтень» у відділі поезії. Подорожуючи світом (Куба, Канада, Америка та інші країни), глибоко ознайомився зі світовою літературою. Він не тільки розширив своє уявлення про світ, а й наблизився до нього за допомогою поезії Заходу і Сходу, збагативши свою власну художню палітру. Павличко блискуче оволодів складною віршовою формою, як сонет, зробив чималий внесок у його цікавий різновид — білий сонет, увів в українську літературу поширені в близькосхідній ліриці рубаї, відродивши у сучасній поезії жанр притчі. Займався перекладацькою діяльністю – переклав поезії Хосе Марті, Николи Вапцарова та сонети Шекспіра. Перекладає з англійської, іспанської, італійської, французької,португальської, їдиш та багатьох слов’янських мов. Видав багато книг для дітей, серед яких казка «Золоторогий олень», «Дядько Дощ». Дмитро Павличко – лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Він був одним із лідерів парламенту. Пізніше працював на дипломатичній роботі. Посол в Польщі та Словаччині. Його вірш «Два кольори» покладено на музику. Зараз працює в іпостасі політика. Все життя Павличко бореться за українську мову і прославляє її.







Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

4 лютого -200 років від дня народження Божени Нємцової."У світі добрих казок"(виставка-представлення).Божена Нємцова — видатний чеський прозаїк XIX ст., майстер «сільської» прози. Вона відобразила у своїх творах не лише побут, а й світогляд селян Чехії та Словаччини, її творчість пронизана духом патріотизму та народності. Казки Нємцової, низка її оповідань і передусім повість «Бабуся» увійшли в золотий фонд чеської літератури. Нємцова народилася у Відні і була позашлюбною дитиною чеської покоївки Терезії Новотної та фірмана-німця Йоганна Панкла. Невдовзі після її народження батьки зареєстрували шлюб і переїхали в Ратиборжице (неподалік від м.Ческа Скаліце), де служили в герцогині Заганьської. Вихованням Божени переважно займалася її бабуся Магдалина Новотна, котра прищепила внучці не лише високі моральні ідеали, а й любов до народу, його побуту, мови, фольклору. Близькість до панського двору також вплинула на розвиток дівчинки, з одного боку, розвинувши її культурно, а з другого — дозволивши їй побачити всю повноту соціальних контрастів. Божена закінчила тільки початкову школу, але була досить добре освічена; гостюючи в родині панського управителя у Звалковицях, вона ознайомилася з німецькою літературою, передусім із творчістю Й.К.Ф. Шиллера. У 17 років її видали заміж за урядового чиновника Йозефа Нємеца, по суті, чужого їй за своїми інтересами та характером. Проте саме завдяки йому Нємцова, перебуваючи у Празі (1842—1845рр.), зблизилася з передовою творчою інтелігенцією, передусім з поетом В. Б. Небеским, під впливом котрого почала писати. Після 1848р. Й. Немец як чеський патріот зазнав гонінь; творчість Нємцової владі теж не подобалася. Подружжя з чотирма дітьми було змушене переїхати спочатку в Німбурк, а потім у Ліберец, у 1850 р. Нємеца направили в Угорщину. Нємцова з дітьми переїхала у Прагу, де прожила 12 важких років: помер її старший син Гінек, вона сама важко хворіла, до цього після звільнення чоловіка додалися матеріальні нестатки. Восени 1861 р. Нємцова поїхала у Літомишль. аби видати там свої твори; захворівши, вона повернулась у Прагу і там невдовзі померла. Справжнім її дебютом стали «Народні казки та легенди» 1845—1847рр. Неприховані симпатії до простого народу та неприйняття буржуазії спричинювали вкрай негативне ставлення до Божени буржуазної преси, з якою про творчість Нємцової полемізував на сторінках журналу «Ческа вчела» один із найзначніших тогочасних письменників К. Гавлічек. У роки глибокої особистої кризи, після смерті сина, Нємцова написала свій найкращий твір — повість «Бабуся», навіяну споминами про дитинство та її бабусю, про віднайдену радість творчості. Нємцова цікавилася українською культурою, зокрема народною прозою. У нарисі «Картини зі словацького життя « (1859) вона описала українські обряди — сватання та весілля. Елементи українського фольклору є у збірці «Словацькі казки та оповіді». Восени 1861 року залишила чоловіка й поїхала в Літомишль, але хвороба й фінансові труднощі змусили її повернутися назад. В січні 1862 року померла в своєму празькому домі «Коло трьох лип» на Прикопі, поховали її на Вишеградському кладовищі.

Зображення
Докладніше