"Грудень на свята багатий". 7 грудня-День пам'яті святої Великомучениці Катерини(народознавчий прогностик). День Великомучениці Катерини щорічно відзначають 7 грудня. Як це часто буває — свято увібрало в себе дві частини історії — християнську та дохристиянську. Раніше цей день вважався днем “Жіночої Долі”. Від нього і пішли усі відомі сьогодні способи ворожіння. Далі ж свято модифікувалось у день пам’яті Катерини, ім’я якої означає “чиста душею”. Ми розповімо про обидві сторони свята, цікаві прикмети на 7 грудня і, звісно ж, як ворожать дівчата в цей день. Легенда про Катерину Свята Великомучениця Катерина жила в Олександрії у непрості часи, коли християни страждали від постійних переслідувань. Вона прийняла віру і завжди відзначалась непохитністю своїх поглядів. Вмовляли її відректись від віри і грошима, і владою, і маніпуляціями та згодом — погрозами. Але все було марно, тож згодом на Катерину чекала страта. За легендою, жінка переконала трьох воїнів прийняти християнство, за що їх було вирішено стратити. Та Катерина стала на їх захист і гідно прийняла смерть за свою віру. За це і отримала згодом звання Великомучениці Народне свято жіночої Долі Раніше, відзначаючи свято жіночої Долі, українці приносили подарунки тим самим Богиням Долі. Щоб задобрити їх, приносили Рожаницям жертвоприношення у вигляді хліба, квасу, засушених квітів, молока, каші. Здавна день Долі вважався святом привернення до себе любові. Вся їжа, гадання, заходи та заговори — стосувались саме любовної тематики та щасливого майбутнього у шлюбі. Саме тому, коли з поширенням християнства День Катерини пов’язали із Днем Долі, вона також стала вважатись заступницею жінок і наречених.










Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

4 лютого -200 років від дня народження Божени Нємцової."У світі добрих казок"(виставка-представлення).Божена Нємцова — видатний чеський прозаїк XIX ст., майстер «сільської» прози. Вона відобразила у своїх творах не лише побут, а й світогляд селян Чехії та Словаччини, її творчість пронизана духом патріотизму та народності. Казки Нємцової, низка її оповідань і передусім повість «Бабуся» увійшли в золотий фонд чеської літератури. Нємцова народилася у Відні і була позашлюбною дитиною чеської покоївки Терезії Новотної та фірмана-німця Йоганна Панкла. Невдовзі після її народження батьки зареєстрували шлюб і переїхали в Ратиборжице (неподалік від м.Ческа Скаліце), де служили в герцогині Заганьської. Вихованням Божени переважно займалася її бабуся Магдалина Новотна, котра прищепила внучці не лише високі моральні ідеали, а й любов до народу, його побуту, мови, фольклору. Близькість до панського двору також вплинула на розвиток дівчинки, з одного боку, розвинувши її культурно, а з другого — дозволивши їй побачити всю повноту соціальних контрастів. Божена закінчила тільки початкову школу, але була досить добре освічена; гостюючи в родині панського управителя у Звалковицях, вона ознайомилася з німецькою літературою, передусім із творчістю Й.К.Ф. Шиллера. У 17 років її видали заміж за урядового чиновника Йозефа Нємеца, по суті, чужого їй за своїми інтересами та характером. Проте саме завдяки йому Нємцова, перебуваючи у Празі (1842—1845рр.), зблизилася з передовою творчою інтелігенцією, передусім з поетом В. Б. Небеским, під впливом котрого почала писати. Після 1848р. Й. Немец як чеський патріот зазнав гонінь; творчість Нємцової владі теж не подобалася. Подружжя з чотирма дітьми було змушене переїхати спочатку в Німбурк, а потім у Ліберец, у 1850 р. Нємеца направили в Угорщину. Нємцова з дітьми переїхала у Прагу, де прожила 12 важких років: помер її старший син Гінек, вона сама важко хворіла, до цього після звільнення чоловіка додалися матеріальні нестатки. Восени 1861 р. Нємцова поїхала у Літомишль. аби видати там свої твори; захворівши, вона повернулась у Прагу і там невдовзі померла. Справжнім її дебютом стали «Народні казки та легенди» 1845—1847рр. Неприховані симпатії до простого народу та неприйняття буржуазії спричинювали вкрай негативне ставлення до Божени буржуазної преси, з якою про творчість Нємцової полемізував на сторінках журналу «Ческа вчела» один із найзначніших тогочасних письменників К. Гавлічек. У роки глибокої особистої кризи, після смерті сина, Нємцова написала свій найкращий твір — повість «Бабуся», навіяну споминами про дитинство та її бабусю, про віднайдену радість творчості. Нємцова цікавилася українською культурою, зокрема народною прозою. У нарисі «Картини зі словацького життя « (1859) вона описала українські обряди — сватання та весілля. Елементи українського фольклору є у збірці «Словацькі казки та оповіді». Восени 1861 року залишила чоловіка й поїхала в Літомишль, але хвороба й фінансові труднощі змусили її повернутися назад. В січні 1862 року померла в своєму празькому домі «Коло трьох лип» на Прикопі, поховали її на Вишеградському кладовищі.

Зображення
Докладніше