19 січня-80 років від дня народження Віталія Колодія."Із високостя слова"(краєзнавч авітальня).«Із високостя слова» ... Не про багатьох майстрів красного письменства нашого краю можна так мовити. Зате, коли є нагода читати чи слухати слова відомого в Україні поета, драматурга, публіциста, перекладача Віталія Колодія, то кожна людина, яка прагне життємудрого й проникливого образного слова, втішиться щасливій миті, бо знайде неодмінно для своєї душі щось близьке, зрозуміле й щемливе.Народився 19 січня 1939 року в місті Первомайську Одеської (тепер Миколаївської) області в родині робітника. Батько загинув на війні. Навчався в Первомайській середній загальноосвітній школі I–III ступенів № 17. Перші вірші почав писати в 3-му класі. Разом із своїм однокласником Миколою Вінграновським відвідував засідання літературного об´єднання. Після закінчення школи вступив на механічне відділення Одеського технікуму нафтової і газової промисловості. Після його закінчення отримав диплом механіка і направлений до міста Сторожинець, де працював на нафтобазі. В 1963 році закінчив філологічний факультет Чернівецького університету. Працював завідуючим відділом культури чернівецької газети «Радянська Буковина», був редактором часопису «Буковинське віче». В 1970-х роках мешкав в місті Одеса, де спочатку працював відповідальним секретарем обласної газети «Чорноморська Комуна». Згодом перейшов до видавництва «Маяк», де був спочатку завідувачем редакції художньої літератури, а потім головним редактором видавництва. З 1979 року живе і працює в місті Чернівці. Очолював Чернівецьку обласну організацію Спілки письменників України. Друкуватись почав в 1965 році. В 1967 році вийшла друком перша збірка поезій «Зажинки». Поетичні збірки: Зажинки (1967) Слов´янська думка (1969) Серпень і птиці (1973) Північний вирій (1978) Зоряне дерево (1982) Птахи на вітрах (1983) Вечірній сніг (1989) Псалом на чорно-білому (2006) Неопалима висота (2011) Премії і нагороди: Літературна премія імені Дмитра Загула (1996). Літературна премія імені Міхая Емінеску (Румунія). Літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича (1999). Медаль "На славу Чернівців"






















Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

4 лютого -200 років від дня народження Божени Нємцової."У світі добрих казок"(виставка-представлення).Божена Нємцова — видатний чеський прозаїк XIX ст., майстер «сільської» прози. Вона відобразила у своїх творах не лише побут, а й світогляд селян Чехії та Словаччини, її творчість пронизана духом патріотизму та народності. Казки Нємцової, низка її оповідань і передусім повість «Бабуся» увійшли в золотий фонд чеської літератури. Нємцова народилася у Відні і була позашлюбною дитиною чеської покоївки Терезії Новотної та фірмана-німця Йоганна Панкла. Невдовзі після її народження батьки зареєстрували шлюб і переїхали в Ратиборжице (неподалік від м.Ческа Скаліце), де служили в герцогині Заганьської. Вихованням Божени переважно займалася її бабуся Магдалина Новотна, котра прищепила внучці не лише високі моральні ідеали, а й любов до народу, його побуту, мови, фольклору. Близькість до панського двору також вплинула на розвиток дівчинки, з одного боку, розвинувши її культурно, а з другого — дозволивши їй побачити всю повноту соціальних контрастів. Божена закінчила тільки початкову школу, але була досить добре освічена; гостюючи в родині панського управителя у Звалковицях, вона ознайомилася з німецькою літературою, передусім із творчістю Й.К.Ф. Шиллера. У 17 років її видали заміж за урядового чиновника Йозефа Нємеца, по суті, чужого їй за своїми інтересами та характером. Проте саме завдяки йому Нємцова, перебуваючи у Празі (1842—1845рр.), зблизилася з передовою творчою інтелігенцією, передусім з поетом В. Б. Небеским, під впливом котрого почала писати. Після 1848р. Й. Немец як чеський патріот зазнав гонінь; творчість Нємцової владі теж не подобалася. Подружжя з чотирма дітьми було змушене переїхати спочатку в Німбурк, а потім у Ліберец, у 1850 р. Нємеца направили в Угорщину. Нємцова з дітьми переїхала у Прагу, де прожила 12 важких років: помер її старший син Гінек, вона сама важко хворіла, до цього після звільнення чоловіка додалися матеріальні нестатки. Восени 1861 р. Нємцова поїхала у Літомишль. аби видати там свої твори; захворівши, вона повернулась у Прагу і там невдовзі померла. Справжнім її дебютом стали «Народні казки та легенди» 1845—1847рр. Неприховані симпатії до простого народу та неприйняття буржуазії спричинювали вкрай негативне ставлення до Божени буржуазної преси, з якою про творчість Нємцової полемізував на сторінках журналу «Ческа вчела» один із найзначніших тогочасних письменників К. Гавлічек. У роки глибокої особистої кризи, після смерті сина, Нємцова написала свій найкращий твір — повість «Бабуся», навіяну споминами про дитинство та її бабусю, про віднайдену радість творчості. Нємцова цікавилася українською культурою, зокрема народною прозою. У нарисі «Картини зі словацького життя « (1859) вона описала українські обряди — сватання та весілля. Елементи українського фольклору є у збірці «Словацькі казки та оповіді». Восени 1861 року залишила чоловіка й поїхала в Літомишль, але хвороба й фінансові труднощі змусили її повернутися назад. В січні 1862 року померла в своєму празькому домі «Коло трьох лип» на Прикопі, поховали її на Вишеградському кладовищі.

Зображення
Докладніше