8 січня-210 років від дня народження Едгара По. "Лабораторія фантастики Едгара По"(фантастичні мандри).Едгар Аллан По написав перший літературний детектив “Вбивство на вулиці Морг.” Батьки Едгара По померли, коли йому було два роки. Його усиновив заможний купець з Вірджинії Дж. Аллан (тому повне ім’я письменника – Едгар Аллан По). Аллани не шкодували коштів на його виховання: його одягали «як принца», у нього був свій кінь, свої собаки. Едгар вже в п’ять років читав, малював, писав, декламував, їздив верхи. У школі він добре вчився, придбав великий запас знань з літератури, особливо англійської та латинської, з загальної історії, з математики, по деяких галузях природознавства, таким як астрономія, фізика. Восени 1826 року сталась сварка між Едгаром і його прийомним батьком (Аллан По відмовився платити карткові борги прийомного сина), після чого майбутній письменник пішов з дому і став вести мандрівне життя. У березні 1834 помер прийомний батько Едгара, не залишивши йому ні цента в заповіті. Едгар По одружився на 13-річній кузині, Віргінії Клем. Її рання смерть вплинула на деякі твори поета. У 1848 році після смерті його дружини в 1847 році, По спробував накласти на себе руки, ковтаючи опіати. На свою першу книгу По витратив всі свої заощадження, і це змусило його стати солдатом. За 20 років творчої діяльності Едгар По написав дві повісті, дві поеми, одну п’єсу, близько сімдесяти оповідань, п’ятдесяти віршів і десяти есе Едгар По був одержимий кішками, і часто писав твори з кішкою на плечі. Останні роки життя, повні потрясінь і проблем з алкоголем, принесли за собою погіршення здоров’я, яке відбилося і на зовнішності По. 3 жовтня 1849 року перехожі знайшли поета в несвідомому стані біля однієї з міських канав. За іншою версією, він лежав неподалік від однієї з місцевих пивних і в чужому одязі. У неосудному стані По був доставлений в лікарню і поміщений в дешеву палату. Лікарі стверджували, що письменник страждав галюцинаціями і постійно кликав когось – аж до самої смерті він так і не прийшов до тями.











Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

4 лютого -200 років від дня народження Божени Нємцової."У світі добрих казок"(виставка-представлення).Божена Нємцова — видатний чеський прозаїк XIX ст., майстер «сільської» прози. Вона відобразила у своїх творах не лише побут, а й світогляд селян Чехії та Словаччини, її творчість пронизана духом патріотизму та народності. Казки Нємцової, низка її оповідань і передусім повість «Бабуся» увійшли в золотий фонд чеської літератури. Нємцова народилася у Відні і була позашлюбною дитиною чеської покоївки Терезії Новотної та фірмана-німця Йоганна Панкла. Невдовзі після її народження батьки зареєстрували шлюб і переїхали в Ратиборжице (неподалік від м.Ческа Скаліце), де служили в герцогині Заганьської. Вихованням Божени переважно займалася її бабуся Магдалина Новотна, котра прищепила внучці не лише високі моральні ідеали, а й любов до народу, його побуту, мови, фольклору. Близькість до панського двору також вплинула на розвиток дівчинки, з одного боку, розвинувши її культурно, а з другого — дозволивши їй побачити всю повноту соціальних контрастів. Божена закінчила тільки початкову школу, але була досить добре освічена; гостюючи в родині панського управителя у Звалковицях, вона ознайомилася з німецькою літературою, передусім із творчістю Й.К.Ф. Шиллера. У 17 років її видали заміж за урядового чиновника Йозефа Нємеца, по суті, чужого їй за своїми інтересами та характером. Проте саме завдяки йому Нємцова, перебуваючи у Празі (1842—1845рр.), зблизилася з передовою творчою інтелігенцією, передусім з поетом В. Б. Небеским, під впливом котрого почала писати. Після 1848р. Й. Немец як чеський патріот зазнав гонінь; творчість Нємцової владі теж не подобалася. Подружжя з чотирма дітьми було змушене переїхати спочатку в Німбурк, а потім у Ліберец, у 1850 р. Нємеца направили в Угорщину. Нємцова з дітьми переїхала у Прагу, де прожила 12 важких років: помер її старший син Гінек, вона сама важко хворіла, до цього після звільнення чоловіка додалися матеріальні нестатки. Восени 1861 р. Нємцова поїхала у Літомишль. аби видати там свої твори; захворівши, вона повернулась у Прагу і там невдовзі померла. Справжнім її дебютом стали «Народні казки та легенди» 1845—1847рр. Неприховані симпатії до простого народу та неприйняття буржуазії спричинювали вкрай негативне ставлення до Божени буржуазної преси, з якою про творчість Нємцової полемізував на сторінках журналу «Ческа вчела» один із найзначніших тогочасних письменників К. Гавлічек. У роки глибокої особистої кризи, після смерті сина, Нємцова написала свій найкращий твір — повість «Бабуся», навіяну споминами про дитинство та її бабусю, про віднайдену радість творчості. Нємцова цікавилася українською культурою, зокрема народною прозою. У нарисі «Картини зі словацького життя « (1859) вона описала українські обряди — сватання та весілля. Елементи українського фольклору є у збірці «Словацькі казки та оповіді». Восени 1861 року залишила чоловіка й поїхала в Літомишль, але хвороба й фінансові труднощі змусили її повернутися назад. В січні 1862 року померла в своєму празькому домі «Коло трьох лип» на Прикопі, поховали її на Вишеградському кладовищі.