13 лютого-250 років від дня народження Івана Крилова. "Жива мудрість Крилової байки"(виставка -байка). За все своє життя Крилов написав понад 230 байок, які в підсумку були опубліковані в 9 збірках, які виходили ще за його життя (з 1809 по 1843 рр). У дитинстві Ваня дуже любив всякі збіговиська, де завжди було багато народу. А будучи дуже міцним хлопцем для свого віку, він дуже захопився кулачними боями і бувало чимало випадків, коли Крилов виходив переможцем після бою з дорослими мужиками. У 1788 році помирає мати Івана Андрійовича. Тоді майбутній байкар бере всю опіку над молодшим братом на себе. І дбав він про брата як справжній батько. Незважаючи на те, що Крилов народився в бідній родині і нормальну освіту він отримати не міг, він дуже любив читати і як він сам говорив, його істинним учителем була батьківська валіза з книгами. Пізніше Крилов навіть працював у Публічній бібліотеці і пропрацював там близько 30 років і навіть став упорядником слов’яно-російського словника. Крилов ніколи не був одружений і своєю сім’єю не обзавівся, але ходили чутки, що від своєї кухарки у нього з’явилася позашлюбна дочка Саша, яку він навіть віддав в хороший пансіон. А коли кухарка померла, Іван Андрійович взяв Сашу під своє виховання і виховував її як дочку, і коли вона виросла навіть видав її заміж з хорошим приданим, а також заповідав її чоловікові все своє майно і права на свої твори. Крилов був азартний і любив грати в карти на гроші. Грав віртуозно, виграючи часом величезну купу грошей. Був період, коли було вирішено вислати його з обох столиць за непомірне захоплення картами. Крім того, пристрастю Крилова були півнячі бої, жоден з яких він намагався не пропускати. Крилов шалено любив дивитися на вогонь, особливо великомасштабний. І коли траплялася пожежа, то він намагався потрапити на неї, щоб особисто побачити величезне полум’я, поки його ще не загасили. Крилов був дуже гладким, але це не заважало йому бути досить дотепним. Одного разу, прогулюючись по саду, він зустрів невелику компанію молоді. Один з них, вказуючи на Крилова, випалив: «Дивіться яка хмара йде». На це Іван Андрійович відповів: «І справді, скоро дощ буде, а то дивлюся жаби расквакались». Крилов був знатним ненажерою. Він дуже любив їсти і їв при першій-ліпшій можливості. Одного разу він був на званому обіді у імператриці, але пізніше відгукнувся про цей обід вельми погано, так як порції були дуже маленькими і наїстися було просто неможливо. В останні роки життя Крилов отримав навіть чин Статського радника і до кінця життя він жив у прибутковому будинку Блінова на 1-й лінії Васильєвського острова. У ці роки він особливо розлінувався, став їсти ще більше і міг дозволити собі все, що завгодно. І він ані трохи не соромився бути ненажерою і ледарем. Крилов помер в 1844 році і спочатку припускали, що він помер від завороту кишок через обжерливість. Але пізніше з’ясувалося, що смерть наступила від двостороннього запалення легенів. Похорони Івана Андрійовича були дуже пишними і розкішними. Одним з тих, хто ніс труну був сам граф Орлов, який спеціально замінив одного студента, щоб особисто понести цю труну.